ПЕЧЕРСК


 Киев, А. Прибега, 2006

Киев, А. Прибега, 2006

Є такі міста, які любиш, не бачивши їх. Одне з таких міст - Київ", - писав відомий грузинський поет Отар Чіладзе.
А той, хто вперше приїжджає до Києва, закохується в нього відразу і назавжди. І Київ на любов відповідає любов'ю. Чим довше знайомишся з ним, тим більше про нього хочеться знати.
Далеко за межами України її столиця славиться своїми красотами природи, своїми святинями, своїми безцінними залишками старовини і пов'язаними з ними історичними подіями.
Нікого не залишають байдужим величні золоті бані численних храмів Києва, з першого погляду зачаровують закосичені зеленню його мальовничі пагорби, вражає простотою і водночас вишуканістю його неповторна архітектура, полонить блакитна широчінь Дніпра та чудові краєвиди довкілля.
Тож не дивно, що Києву присвячено незліченну кількість поетичних рядків, сотні й сотні ліричних пісень, безліч художніх полотен, починаючи з середньовічних малюнків голландця Ван Вестерфельда. Чимало прекрасних творів про визначні місця Києва залишили Тарас Шевченко, Михайло Сажин, Іван їжакевич. На древніх пагорбах творили Михайло Врубель, Василь Ве-рещагін, Олександр Саврасов, Михайло Нестеров, брати Васнецови.
Відвідавши Київ, Аполлінарій Васнецов писав: "Прекрасне місто! Ріка Дніпро, задніпровські далі, пірамідальні тополі, дерева волоського горіха, взагалі рослинність дали багато мені як пейзажистові".
"Я люблю Київ", - підкреслював Михайло Врубель, працюючи над фресками та іконами для Кирилівської церкви.
А скільки похвальних відгуків, захоплених епітетів на адресу міста залишили видатні письменники минулих століть!
"Київ дуже вабить мене", - зізнавався Лев Толстой.
Володимир Короленко, перебуваючи в Києві, захоплено називав його "чудесним містом, найкрасивішим і найпривабливішим з усіх наших міст".
"Жоден великий художник у світі, навіть Рафаель та Мікеланджело, не спроможний відтворити на своїх полотнах усіх фарб, якими багата природа наділила Київ", - зазначав Іван Нечуй-Левицький.
Тарас Шевченко порівнював неповторні київські краєвиди з "могутніми акордами Іайдна".
Невтримна пристрасть пізнати Київ приваблювала великих композиторів. Так, на сцені Контрактового будинку з успіхом виступав Ференц Ліст. У Михайлівському Золотоверхому соборі годинами міг простоювати Михайло Ілінка, слухаючи чарівний спів церковного хору. В оперному театрі на своїх прем'єрах любив бувати Петро Чайковський.
Літописець називав Київ "матір'ю міст руських", чим підкреслював його величезне значення для могутньої колись давньоруської держави - Київської Русі.

Живими свідками сивої давнини увійшли в сьогодення Софійський собор з його чудовими фресками і мозаїками, якими свого часу захоплювався Михайло Ломоносов, залишки Золотих воріт, Печерська лавра та інші монументальні споруди, що свідчать про високий рівень тогочасної архітектури та будівельної техніки.
Це вже - історія. І в назвах вулиць чути відлуння стародавнього Києва: Золотоворітська, Ігорівська, Олегів-ська, Володимирська, Половецька, Печенізька, Татарська. Про феодальний Київ нагадують вулиці Гончарна, Кожум'яцька, Дігтярна.
Ставши центром давньоруської держави, Київ почав швидко зростати й забудовуватися кам'яними спорудами, прикрашеними мозаїчними панно і фресками, майолікою та мармуром. Навколо зводяться міцні фортечні мури, вали і кам'яні сторожові вежі.
Швидке зростання міста як великого центру і столиці Київської Русі зумовило розширення його центральної укріпленої частини - Київського кремля, або "града Володимира". Осередком ремісничо-торговельного життя був Поділ. Тут знаходилася міська вічова площа, кам'яні собори і головний торговий центр - "торговище".
За князювання Ярослава Мудрого будується нове місто, так званий "град Ярослава". Саме ця епоха залишила нам найвизначніші архітектурні пам'ятки. Вони викликали захоплення сучасників і всіх, хто їх бачив багато століть по тому. Недаремно німецький хроніст кінця XI століття Адам Бременський назвав Київ суперником Константинополя і славною окрасою всього православного світу.
Колись літописці ставили Київ у ряд з такими світовими центрами, як Рим, Антіогя, Александра - містами, що носять імена своїх засновників.
Існують споруди, пам'ятки, дуже міцно "прив'язані" до імені міста. Такими є Золоті ворота Києва. Вони були парадним в'їздом до центральної частини міста і символом його політичного значення та суверенності. Навіть наприкінці XVI століття у зруйнованому вигляді міська оборонна стіна і ворота в ній "старої структури, всі позолочен1" сприймалися як визначна пам'ятка "колишньої величі".
До найвідоміших пам’яток історії належить також знаменитий храм св. Софії Київської. Збудовано собор у період розквіту Київської Русі за князювання Ярослава Мудрого. Можна без кінця захоплюватися цим шедевром архітектурного мистецтва.
Туристів з усього світу та гостей міста вражають мозаїки Софії Київської, що нараховують понад 170 кольорових відтінків смальти. Вони збереглися до наших днів у центральній апсиді, на підпружних арках центральної бані, в парусах і на центральній бані. Решту площин - стіни, стовпи, арки, сходові башти і відкриті галереї - прикрашено фресками.
І все ж своєрідність Києва полягає в іншому: місто в той час розташовувалось уздовж Дніпра у вигляді трьох поселень, що розвивалися певною мірою самостійно й існували відокремлено майже до кінця XVIII століття. Злиття його окремих частин - Верхнього міста, Печерська і Подолу - в єдине ціле сталося на початку XIX століття.
Стародавній і вічно юний - найуживаніші епітети щодо Києва. На жаль, за більш як півторатисячолітню історію він багато чого втратив, але тішить те, що після проголошення незалежності України кияни намагаються повернутись до своїх духовних першоджерел. Свідченням тому є відбудова Михайлівського Золотоверхого собору, Успенської церкви Києво-Печерської лаври, церкви Успін-ня Богородиці Пирогощі та інших культових споруд.
Сьогодні Київ важко уявити без його прекрасних лісів і парків, дніпрових пляжів, поегичних озер Кончі-Заспи і Пущі-Водиці. Але назва міста викликає й інші асоціації: літаки, досконалі верстати, екскаватори, складні електричні прилади. У межах міста розташовано десятки заводів і фабрик, експериментальних цехів науково-дослідних інститутів. Мотиви урбаністичного розвою урівноважуються поетичною мелодикою дбайливого ставлення киян до природи і довкілля.
Освідчення в любові до Києва хотілося б закінчити проникливими словами талановитого українського прозаїка Олеся Гончара. Свого часу він писав: "Не можу надивитися на святі київські пагорби у веснянім цвітінні чи в осінніх багрянцях, на пам'ятки багатющої нашої історії і звитяги народної
...Золоті грона старовинних куполів, архітектурні шедеври Растреллі. люстри травневих каштанів, стрункі світлі квартали Лівобережжя, бузкові алеї і справжня окраса Києва - дніпровські мости - це все образ нашого міста, де сива давнина й новітні творіння поєдналися гармонійно, радуючи людину, тішачи її зір, хвилюючи так, що й справді: "Як тебе не любити, Києве мій?" Валентин Кузьменко







© Copyright 2013-2015

пишите нам: webfrontt@gmail.com

UA | RU
Источник: " + href + "
"; var text = selection + copyright; var divElement = document.createElement('div'); divElement.style.position = 'absolute'; divElement.style.left = '-99999px'; divElement.innerHTML = text; bodyElement.appendChild(divElement); selection.selectAllChildren(divElement); setTimeout(function() { bodyElement.removeChild(divElement); }, 0); };