ПЕЧЕРСЬК


 Будинок письменників

Будинок письменників



Адреса — вул. Банкова, 2

Будинок літераторів Національної спілки письменників Украіни на Банковій.
Історія будинку на Банковій 2, що стоіть одразу ж, якщо завернути з вулиці Інститутської праворуч, коли підіймаєшся від Хрещатика, -незвична, цікава і варто її розповісти докладніше. Повз розкішне приміщення аж ніяк не можна пройти байдуже: осторонець у стилі палацової архітектури вирізняється серед інших будівель урочистістю, фасад, прикрашений рустом-каменями, що за формою, здається нагадують огранені діаманти. До речі, протягом 1938-1953 років (з перервою на роки фашистської окупації) Спілка радянських письменників перебувала в неоренесансному будинку на вулиці Ярославів Вал, 3 з оригінальним навісом на тонких металевих колонах. Його зведено 1958 року за проектом архітектора Ф.Голованова для професора медицини С.Алферьєва (дядька відомого літератора М.Лескова). Пізніше осторонець належав баронові М.Штейнгелю.

Після встановлення радянської влади садибу барона націоналізовано, тут містилися різні установи.
Отже, як засвідчує "Звід памяток", будинок на розі вулиць Банкової та Інститутської, відомий в 1860-х років 19 сторіччя, належав генерал-адютанту Ф.Трепову.
1879 року на місці дерев'яного приміщення на території садиби споруджено одноповерховий цегляний будинок.
1898 року театр придбав Сімка Ліберман-київський купець 1-ї гільдії, цукропромисловець, директор-розпорядник Товариства Топорівського та Іванківського цукрового й рафінадного заводів, голова відомої в Україні "цукрової" династії.
На його замовлення того ж року за проектом архітектора В.Ніколаєва до існуючого осторонця добудували ліве крило та другий поверх, центральний вестибюль з парадними сходами, а також повністю добудовано фасад приміщення. У такому вигляді будинок зберігся й дотепер: двоповерховий цегляний, з підвалом, Є-подібний у плані. Центрально-осьова структура споруди з анфіладним плануванням основних приміщень має риси палацової архітектури. У торцях бічних об'ємів з боку вулиці-вхідні двері. Другий поверх також сплановано відповідно до складу сімї (як відомо, багатодітної) і до віросповідання родини.

У лівому крилі розташувалися чотири дитячі кімнати, кімнати для прислуги, ванна, спальня;у центрі-їдальня, буфет, будуар, приймальня; у правому крилі-вітальня, зала й кабінет.
За спогадами сучасників, одне з приміщень на другому поверсі мало розсувну стелю і слугувало для ритуальних потреб під час святкування восени іудейського свята Суккот. За обрядом іудеї мали жити тиждень у курені і милуватися зоряним небом. У будинку була також власна молитовня.
До речі, тут відспівали вбитого власника садиби.
Інтерєр садиби еклектичний: у декоративному оздобленні простежуються риси ренесансу, барокко, классицизму, мавританського стилю.

У кількох приміщеннях плафони стилізовано під артесонадо з використанням характерних для мавританського стилів-елементів стрілчасто-підковоподібних арочок, соснових шишок (характерних для орнаменту східних килимів), інших елементів, що імітують різблення.
Цей декор особливо вирізняється в коридорі другого поверху.
Вражає цікавий елемент ліплення, що зображує ліру, перехрещену смолоскипом, і пучок стріл. Ця композиція розташована на тлі вигнутих стеблин з листям і квітами.
Стіни кімнат розписано під мармур, прикрашено пілястрами, гірляндами з квітів. У деяких приміщеннях стіни в нижній частині оформлено панелями. Ліплення покрито поліхромним розписом.

Двері в приміщеннях деревяні, двостулкові-прості та з різбленням, деякі-подвійні, з невеличким тамбуром між ними. Частина дверей пофарбована білою олійною фарбою, частина пишно декорована, вкрита лаком, позолотою. Також збереглися металеві(прості та з орнаментом) пристрої, щоб розчиняти вікна та двері. У будинку залишилося 17 кахляних груб, частина з яких виробництва фірми І.Анджейовського: одні цілком облицьовано поливяними кахлями з рельєфним орнаментом, інші мають орнаментовані нижню або середню частини декоративне обрамлення, а самі груби обкладено гладенькими кахлями(їх пять). На грубах є оригінальні медальони з квітами у вазах, головами міфічних істот.
Сходи парадного входу-гранітні, металеві деталі виконано з використанням ренесансно-барокових елементів: химерні завитки, витягнуті стебла рослин, стилізовані квіти (лілії).

Металеве поруччя прикрашене монограмою власника особняка "Л.С." (тобто Ліберман Сімха).
Інтерєр будинку, особливо груби, мають велику мистецьку цінність. Зала на першому поверсі сполучається з літньою терасою невеличкого саду, що розкинувся на розі вулиць Інститутської та Банкової. Нині там облаштовано місце для відпочинку, роздумів у оточенні розлогих дерев. Письменницький будинок огороджено цегляним муром із стовпцями та кованими гратами, вхід на подвіря через браму та дві хвіртки.
Окрім основного приміщення, на подвірї зберігся флігель: двоповерховий, тинькований), зі старовинними сходами. До 1918 року будинок належав родині Ліберманів, у тому ж році в частині приміщень знаходилася контррозвідка Київського військового округу.
У радянський час будинок націоналізовано.
У 1920році тут розташовувалася військова цензура штабу КВО;у 1930-дитячий садок та ясла імені Н.Крупської для дітей безробітних;згодом-Раднарком УРСР; у 1939-1940-міський будинок пропаганди та агітації імені Й.Сталіна; у 1952-1953 роках-Комітет у справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР.

З 1953 року Будинок належить Спілці письменників(з 1991-Національній спілці письменників України), у ньому міститься(на другому поверсі, у лівому крилі приміщення)і секретаріат Київської письменницької організації.
о речі, попри стодвадцятирічний вік письменницького осторонця, фасад і внутрішні оздоблення, груби та старовинні меблі в приміщеннях зберегли первісний вигляд. Звісно, певні зміни відбулися: перебудовано деякі кімнати, чимало речей зникло у вихорі іторичних подій, однак у загальному вигляді й понині вражає специфічність, архітектоніка приміщень та їхнє оздоблення. І сьогодні, коли проходиш коридорами, сидиш у залах письменницької Мекки, що на Банковій, 2, відчуваєш душевну гордість лише від того, що ти у стінах будинку, де творили і працювали письменники-классики українського народу, тут вони читали свої перші твори, благословляли в нелегкий літературний шлях молоде покоління прозаїків і поетів.

Довголіття тобі, наша духовна материзна!

У пам'яті Києва. В.О. Жадько - К.: ПП "Видавництво "Фенікс", 2007. - 48-с.,
перевод: www.pecherski.net







© Copyright 2013-2015

пишіть нам: txtrrr@gmail.com

UA | RU