ПЕЧЕРСЬК


 Вулиця Городецького

Городецького


Вулиця Городецького.
Колишня Миколаївська вулиця (з 1919р. -К. Маркса, нині вулиця архітектора Городецького) в Киеві була чи не найкрасивішою.
Цей район кияни звали "Київський Париж".
Величезна ділянка від Інститутської вулиці до Лютеранської колись належала професору Ф.Ф. Мерінгу і була суцільним садом, навіть з озером.
Після його смерті спадкоємці вирішили продати землю місту для прокладання нових вулиць.


З метою вирішення цього питання в січні 1892р. було створено спеціальну Думську комісію.
Зрештою, у 1895р. для придбання та використання садиби Ф.Ф. Мерінга було створено Домобудівниче товариство (засновники інженери В. Ф. Голубев, С. І. Петровський та купець Д. С. Марголін), яке в цьому ж році купило у спадкоемців Мерінга садибу в 17000 кв. саж. за величезну суму -1,8млн. по 5-6крб.
Київська міська Дума вирішила прокласти в садибі Мерінга:
1) вулицю Миколаївську - від Хрещатика до площі, названої Миколаївською;
2)вулицю Ольгінську - від Миколаївської до Інститутської;
3)вулицю Мерінговську - від Миколаївської до Лютеранської;
4)вулицю Нову-від Миколаївської площї до Мерінговської.
Почалася забудовна лихоманка.


Нові вулиці прокладалися і забудовувалися великими та красивими будинками по 5-6 поверхів за проектами в основному Г. П. Шлейфера і Е. П. Брадтмана (готель "Континенталь", цирк П. Крутікова на 2000 місць, на той час найбільший в Европі, поряд з ним - великий будинок Л. Б. Гінзбурга, театр М. М. Соловцова та інші).
На красивому будинку по Миколаївській,13 ще й зараз видно дату "1884" (Тут розміщувалось Міністерство освіти України).
Що це означае?
Шляхом ретельних пошуків вдалося з'ясувати, що цей будинок побудував у 1897р. відомий меблевий підприємець І.І. Кімайер, де в нього був шикарний салон меблів, а у дворі-власна меблева фабрика.
Дата ж "1884"означає, що в цьому році він побудував у Киеві свою першу меблеву фабрику й тому засвідчив цю дату як заснування своєї фірми...
За пять-шість років нові вулиці були забудовані, земля тут стала обектом спекуляції, продавалася за величезні гроші приватним власникам: Комерційному банку, цукрозаводчикам Л. Бродському, В.І. Баскакову, сірниковому фабриканту Осипову та іншим.
Зростала кількість цегляних заводів, ціни на цеглу збільшились удвічі, банки щедро видавали позики, місто змінилось до невпізнання.
За кілька років було збудовано близько тисячі (!) будинків, після чого забудовна лихоманка скінчилася...
Київ одержав свій найкрасивіший куточок.


Якщо по сходах праворуч від театра М.М. Соловцова (сучасниий театр ім. Ів. Франка) піднімемось вгору, то вийдемо на вулицю Банківську. (Ці сходи побудував власним коштом у 1898 чи 1899 рр. М.М. Соловцов).
Таку назву їй дали тому, що знаходилась поряд з Конторою Державного банку на Інститутській вулиці в 1919р. одержала назву Комуністична, пізніше імені Орджонікідзе, зараз Банківська.
Питання про з'єднання вулиць Інститутської з Аннєнківською шляхом прокладання вулиці через садибу генерала Ф.Ф. Трепова порушив у 1865р. київський губернатор Казнаков, а в 1870р. Олександр ІІ задовольнив прохання Міської Думи та генерал-губернатора О. М. Дондукова-Корсакова, дозволивши прокласти вулицю через цю садибу.
Згадки про неї зустрічаються в джерелах початку 19ст.
Тоді садиба належала графу Безбородку. Згодом вона перейшла до жандармського корпусу, а розташований тут сад одержав назву "Жандармський".
Олександр ІІ подарував цю садибу генералу Ф. Ф. Трепову, який досить неохоче пішов на прокладання вулиці.


Він вимагав за це компенсаціі у 20десятин землі у довічне володіння, коли ж Трепову було відмовлено і натомість запропоновано 2391 крб. 50коп., той погодився віддати садибу лише за плату вдвічі більшу.
Не допомогла Трепову і його пропозиція назвати "Царедворской в память всемилостивейшего дара ему части бывшей жандармской усадьбы"; пропозицію було відхилено міністром внутрішніх справ...
Зрештою Трепов продав садибу професору М.М. Мерінгу, який на початку 70-х років упорядкував її та відкрив сад для людності. З того часу "Сад Мерінга" став найулюбленішим місцем прогулянок киян.
Так було до смерті Мерінга.
В 1873-1874роках через цю садибу прокладено вулицю Банківську, пізніше тут розмістилися установи Управління Київського Військового округу.
Окрасою вулиці та й усього міста став відомий "Будинок з хімерами" видатного архітектора В. В. Городецького.

М.О. Рибаков. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. — Київ: «Кий», 1997. — 374 с.



© Copyright 2013-2015

пишіть нам: txtrrr@gmail.com

UA | RU