Про долю монастиря і всієї місцевості Клов після татарської навали джерела нічого не сповіщають.
Відомо лише, що ця місцевість належала Лаврі. Тут,близько 1744рр. з нагоди приїзду до Києва імператриці Елизавети Петрівни, був побудований заміський Кловський палац.
Навколо нього посадили великий липовий гай з прямими алеями у напрямку схилів Дніпра, тому вся місцевість одержала назву Липки.
Крім липових алей, тут за часів Петра Першого виникли Виноградний та Шовковичний сади(теріторія сучасної міської клінічної лікарні). З іншими частинами міста Липки сполучалися трьома дорогами:
1(по Олександрівській вулиці (нині М.Грушевського) з Подолом;
2) з Печерська через Кловську вулицю й Кловський узвіз до Інститутської вулиці і далі до Старого Киева;
3) через Новогоспітальний узвіз до Бесарабки.
Липки й весь район Кловської височини з прилеглими вулицями в 30-х роках увійшли до Печерської і Двірцевої дільниць.



Остання названа за Царським Маріїнським палацом, побудованим тут у середині 18ст. Деякий час вона називалася Володимирською частиною, оскільки тут була розташована церква св.Володимира, пізніше перенесена в "Новое строєніе". У 1833р. за генерал-губернатора Левашова чудовий липовий гай було знищено, і Липки були розплановані прокладанням прямих як стріла вулиць, що перетиналися під прямим кутом такими ж вулицями. Знищення липового гаю викликало різке незадоволення киян і особливо фельдмаршала Ф.В.Остен-Сакена, який тоді проживав у Киеві. Я 69 лет,-писав він,-служу верно государю,а он(Левашов-Авт.)что делает,рубит деревья в Киеве,да дома ломает,и что он больше умеет делать? Пора его отсюда вон; он ...не радеет об общем благе,не имеет понятия о приличии".
Перебуваючи на той час у Киеві, письменник М.Д.Бутурлін (1807-1876)-онук елизаветинського фельдмаршала О.Б.Бутурліна, називав дїї Левашова "вандалізмом", писав,що цей "администратор срубил пирамидальные тополи, окаймлявшие по обеим сторонам некоторые улицы. Во фронтовом своем рвении соблюдать, елико возможно, прямую линию,он выровнял бугроватые откосы одной из улиц так,что один несчастный аптекарь лишился бы всякого приступа к своему дому,потому что обрыв горы подходил к самому его крыльцу".
Були також знищені Виноградний та Шовковичний сади...



Липки в 19ст. були аристократичним районом міста, бо російська та польська знать селилася поблизу царського палацу в місцевості з садами та чистим повітрям.
Граф М.Д.Бутурлін згадує, що його родина займала в Липках будинок напроти садиби графа Я.Ільїнского.
Останній вважав себе композитором і навіть присвятив месу папі Римському. Януш Ільїнський володів маетком Романово, який його батько перейменував в ROMA NUOVA(новий Рим) і навіть почав будувати там костьол, стверджуючи,що він стане суперником(!)собору св.Петра у Римі...
Серед будов у Липках ми бачимо особняки генерал-губернатора,губернатора, генерала Милорадовича, князя Васильчикова, Лукашевича, графа Безбородка, Іваненка, графа Тишкевича, Веселицької, де влаштовувалися розкішні бали, бенкети та прийоми. Душею цього товариства була графиня Евеліна Ганська, уроджена Ржевуська-майбутня дружина Оноре де Бальзака. Серед особняків знаті в Липках М.Бутурлін називае також "гостеприимный дом"князя С.Д.Кудашева (київського віце-губернатора.-Авт.) одруженого з графинею М.О.Шуазель-Гуфье, особняки Гуревих, Трощинських, Бержинських, М.О.Понятовського, Олізара та ін. Як бачимо, досить значним був польський прошарок у Киеві.



Поляки в Липках мали й своє Дворянське зібрання на Інститутській вулиці.
У другій половині 19ст. Липки та прилеглі вулиці перетворилися ще й на адміністративний, фінансовий, військовий, освітній та культурний центр міста. Тут, крім царського палацу, знаходились губернаторські резиденцїї, Київська Удільна контора, Контора Державного банку, Київський Земельний банк, Київська біржа і Біржовий комітет, Управління Київського військового округу, в приміщенні Кловського палацу-1-а Київська чоловіча гімназія, а пізніше-Жіноче училище духовного выдомства, гімназичні пансіони, Інститут шляхетних дівчат, училище сліпих, гімназія св.Катерини, 8-ма чоловіча гімназія "Групи батьків", Товариство старожитностей і мистецтв та Музей старожитностей і мистецтв, театр М.М.Соловцова, цирк П.С.Крутікова, міська бібліотека, низка благодійних закладів тощо.

Рибаков М.О. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. - К.: «Кий», 1997