ПЕЧЕРСЬК


 Владислав Городецький

Владислав Городецький



Ім'я славетного архітектора Владислава Городецького добре відоме не тільки в Україні, а й в Польщі, Ірані. Він був яскравою особистістю, різносторонньо обдарованою людиною й грав значну роль у забудові Києва. Походив зі старовинного шляхетського роду.



Народився в селі Шолудьки на Вінничині 4 червня 1863р.
В Одессі, в реальному училищі, Лєшек здобув середню освіту.
Він вчився в Петербурзькій академії мистецтв і ще до її закінчення працював в Києві як помічник архітектора учбового округу.

В 1890 році В. Городецький закінчив академію в званні художника 3-го ступеня й переїхав до Києва на постійне проживання.

У цей час найбільше проявилося творіння його розуму та рук - ним були створені шедеври архітектури. Одна з перших його праць у Києві - тир і павільйон у садибі Київського відділу Імператорського товариства полювання.

На схилах Черепанової гори для Всеросійської промислової та сільскогосподарської виставки він зводить цікаві павільйони для графів Потоцьких.



Його проектам була притаманна особлива елегантність, вишуканість, фантастичність.

Городецький виконував роботи, які пов'язані з кладовищами, а також з похованнями почесних мешканців міста.

Його робота - усипальниця баронів Штейнгелів на київському кладовищі Аскольдова могила. На той час за проектом архітектора побудований і мавзолей для графів Вітте на старому Байковому цвинтарі.

До речі, він збудував мавзолей графів Потоцьких у селі Печері на Поділлі. Мабуть це єдина споруда, де викарбувано на цоколі: "Пляновал Владислав Городецький".

Наприкінці 19 століття на Великій Васильківській вулиці почалося будівництво костьолу св. Миколая за конкурсним проектом студента С. Валовського.



Керувати роботами було доручено на той час київському архітектору В. Городецькому, який показав себе здібним зодчим. Складними були грунти, конструкція споруди, шпилі якої мали здійнятися на 62 метри. І тут Городецький запропонував чимало цікавих інженерних вирішень. Фундаменти вперше в Європі довелося закладати на бетонних палях, широко використовувався новий матеріал - залізобетон.

Будівля у стилізованих готичних формах із високими стрілчастими вежами була закінчена 1909 р. У 1979 році почалася реставрація і перебудова костьолу для Будинку органної та камерної музики. Чехословацька фірма "Рігер-Класс" виготовила чудовий орган.

На старому знімку на розі Хрещатика і Прорізної зображено великий і досить пишний будинок, який звався Будинком Російського страхового товариства.



Його проектував і керував будівництвом у 1902-1903 рр. В. Городецький. Але він майже був зруйнований під час тимчасової окупації міста фашистами.

Будинок, де знаходиться державний музей українського образотворчого мистецтва, було зведено на грані двох віків, у 1899р., за проектом В. Городецького (на нинішній вулиці М. Грушевського,6) Збудований в неокласичному стилі, будинок є однією з найцікавіших споруд старого Києва. Особливої декоративності надає йому скульптурне оформлення, виконане італійським майстром Е.Саля: з двох боків широких урочистих сходів завмерли могутні леви, фронтон прикрашає алегорична композиція "Торжество мистецтв". Сьогодні це одна з найбільших скарбниць українського живопису, скульптури і графіки.



Зодчий брав участь в оздобленні інтер'єру театру "Соловцов". Цікаво, що за його ескізом був оформлений зал для шлядачів. Усе було у світло-голубому кольорі: завіса, портьєри, доріжки, плафони і навіть шнури до біноклів глядачів. Кияни захоплювалися та пишалися таким набуттям.

Привертає увагу і будинок на Банковій, 10, у минулому власний будинок В. Городецького, споруджений у 1901-1902 рр.



Ця оригінальна будівля - шедевр, окраса нашого міста і пам'ятка архітектури - від своєї появи і до наших днів не перестає дивувати сучасників, дає привід для безлічі вигадок і легенд.

Одна з них розповідає, що дочка архітектора втопилася в морі, і в пам'ть про неї батько створив цей фантастичний неповторний будинок. Однак це не так. Дочка ще довго жила після його смерті.

Будинок у формі кубу з характерним для модерну еклектичним використанням різних стилей. Фасади його оздоблені скульптурними прикрасами на міфологічні та мисливські теми, які виконані з цементу. Цемент у той час ще не користувався популярністю, і фабрикант запропонував В. Городецькому його платню з метою реклами. Інтер'єри будинку розписані "під морське дно". Зодчий будував це для себе, тому не обмежував свою фантазію. Фасад будинку оздоблений зображеннями екзотичних звірів: головами слонів, носорогів, козуль, великими рибами й жабами.

Приїжджі туристи дивуються, вихваляють, фотографують будинок. Неможливо його віднести до якогось одного стилю: модерну, неокласицизму, декаденсу. Архітектура, створена В. Городецьким, дивовижно вписувалася у вік стандартів та раціоналізму.

Незабаром, через 2 роки, після укладання парі з відомим архітектором О. Кобєлєвим, в зв'язку з будівництвом будинку на крутому схилі, Городецький вже приймав гостей у чудових залах свого дому, де був і ліфт.

Святкуючи новосілля, Городецький сказав: "Будинок, може, й справді чудернацький, але не буде в Києві людини, котра, йдучи мимо, не зупинила б погляд на його фасаді...".

У 1900 р. Владислав Владиславович зводить на вулиці Ярославів Вал в Мавританському стилі караїмську кенасу, яка зберіглася донині і зазнала невдалої добудови. Цією унікальною спорудою архітектор прикрасив наш Київ.



Безсумнівно, архітектура була головною справою його життя, але він мав і інші захоплення. Виконував найтонші ювелірні вироби, розробляв різні моделі взуття та одягу, малюва , ліпив, гравіював. Крім того, разом з авіатором І. Сікорським будував у Києві аероплани. Одним із перших з'явився на вулицях міста на автомобілі. Цікаво, але іноді він припускав дивні витівки, друкуючи у газетах некрологи про себе.

Городецький мав ще один талант - це талант мисливця. Ця людина була безмежно закохана у дику природу. Він багато їздив на полювання: на Алтай, в Західний Сибір, у Середню Азію, Африку, до Індії. Він привозив трофеї для київських музеїв. Був членом мисливських товариств Франції, Англії.

Навколо Городецького завжди був ажіотаж, збиралися натовпи людей, особливо, коли він ходив з жирафою, слоном Хрещатиком.

Архітектор - мисливець створив свій музей, який містився на Хрещатику. Але все його майно загинуло в пожежі.

Історик Д. Малаков приводить цікаві відомості про його діяльність в еміграції. З приходом до влади в Києві більшовиків, полишивши всі маєтності, разом з дружиною Корнелією Марр виїхав в 1920 р. до Польщі. Тут він реставрує палац князів Вишневецьких, будує критий ринок, бойні, електростанцію, різні комунальні об'єкти.

Городецький очолює бюро американської фірми "Г. Улен і К-о". Майже всі його споруди у Польщі збереглися. У 1928 р. він одержав запрошення обійняти посаду головного архітектора "Синдиката по спорудженню Перських залізниць". На замовлення уряду Ірану проектує шахський палац, театр, готель й вокзал у Тегерані. Однак мисливська пристрасть знову кличе його у подорож, до іранського Мазандарану, на узбережжя Каспія. То була його остання мандрівка.

Владислав Владиславович Городецький помер 3 січня 1930 року й похований у Тегерані на католицькому кладовищі.

Л. О. Кудрявцев "20 архітекторів які будували Київ", "АТЗТ Видавничий центр "ДрУк". 2003






© Copyright 2013-2015

пишіть нам: txtrrr@gmail.com

UA | RU